сюрприз

ось уже дуже давно, певно декілька вічностей мого життя я мрію про сюрприз. про щось раптове і обов'язково приємне, але настільки неочікуване і потужне щоб аж захоплювало подих. це як прогулянка білогородською аби зустріти на світлофорі. (сон)

але чи буде сюрприз несподіваним, коли на нього чекати?

чому я чекаю? тому що я можу і роблю усе, що залежить від мене. роблю на мою думку вірно. нарікати не маю причин зовсім, я задоволений. але от жити без дива ...

я думаю що коли довго мене ось так протримати то я зітрусь до бездушної біомашини, що буде задовольняти. свої та інших потреби. сумно це писати, але деякий вогонь вже згас всередині. і досі гасне. сумно. я не хочу того, але жбурляти у нього дрова я теж не буду. не варто топити баню, коли нема гостей.

так і продовжу. робити все, що від мене залежить найкращим чином і сподіватись на сюрприз.