Sunday, October 2, 2011

сповідь

я знаю як це - коли болить. коли нестерпно пекучо джюзчить щось у голові, розгойдуючи думки.
я знаю як це - бути забутим. як бути неважливим. непомітним. несуттєвим. неіснуючим. незначним.
я знаю як це - коли мені кажуть - відпусти. коли кажуть - ми думали і мали тобі б порадити щось але тобі то до одного місця - ти все одно нікого не будеш слухати і зробиш як захочеш. зізнаюсь, навіть і я розумію що і як зробити аби воно було на краще. але не хочу. і не буду. через те, що є дещо більше ніж вірно і ні, правильно і недоречно, забув і згадав. є дещо більше.
я знаю скільки коштує свобода. я знаю як переслідувати й наздоганяти мрію. я знаю чому із острахом чекаю ночі. я знаю ціну самотності. я знаю що я хочу подарувати комусь. я знаю що я існую.

я хочу з тобою поговорити. можливо востаннє. я не можу піти допоки не побачу холод у очах. поки не почую байдужість у голосі. поки не злякаюсь пустоті і тиші..дай мені цей останній дотик.

No comments:

Post a Comment

Total Pageviews