Коли слова нагострені викресають дзеркало душі лише мовчання здатне його викривити..

Навряд чи всі слова цього світу
Здатні передати почуття,
що в мені ховаються.
Часом мені здається,
Що ми з тобою – маленькі діти,
А хтось дорослий і сильний з нами,
маленькими, грається.
Я так боюся лишатися
з самим собою наодинці,
коли стогне серце
і душа рветься назовні.
Вже кілька місяців
мені зовсім не спиться,
Незалежно від того,
місяць – молодик чи вповні.
Я ні з ким не ділюся
тугою своєю шлибокою...
і бажання ховаю за маскою спокою...

Просто ніжно так доторкнутись...

Я живу за розкладом,
який сам собі чітко встановлюю.
Зусиллями волі не даю собі
впасти в депресію.
Бо вже жодних життєвих принад
якось не вловлюю
І щось постійно роблю,
щоб поменше думок в процесі.
Мій світ перевернутий,
мої нерви напружені.
Хочу бачити сни – яскраві,
тобою наповнені.
Натомість – сотий раз
вислуховую судження,
Що життя є життя, а ми в ньому
жалюгідні й втомлені.
Ледве тягнуться дні
від дати до дати...
Я готовий все, що маю,
віддати, щоб...

Просто ніжно так доторкнутись...

А якось випадково натраплю
На нашу з тобою мелодію
І втрачаю контроль,
одразу зриваюсь в істерику.
Я сам своє щастя віддав
невідомому злодію -
Ніби нічого нового,
а наче відкрив Америку.
Я знаю, що вже не верну
і нічого не вдію.
І не маю можливості
навіть мати надію...

Просто ніжно так доторкнутись...