...ago I moved to where I am now.
але скільки всього залишилось позаду..
колись хтось мені сказав що боїться аби я не став кар'єристом і не забув про свої сімейні пріоритети. все ж таки так і відбувається.
сьогодні до того ж іще один день. день спалених мостів. рік. будь-ласка, перекрутіть на те місце в мому житті! ґречно дякую! ось і він.
поспостерігаємо за ним.
він не впевнений ще у своїх силах, хоча вже починає їх відчувати. він вже встиг переслідувати мрію, і навіть інколи тримати її в своїх долонях. він вчиться. поводитись, розмовляти, слухати, бачити і розуміти. але що це?
чому - сум?
щось йому заважає. як розібратись у чомусь, коли ти сам - ваги й важіль? звідки взяти спостерігача аби той підказав що там на них позначено? нема нікого.
сум, повільно крутить нутрощі і здіймає пил, стає неможливо дихати. але поволі відпускає. так, я вирішив вже декілька днів тому - я мушу це зробити. і це буде сьогодні. я хочу її відпустити, не хочу тримати. (як же зараз все кричить всередині, коли пригадую ті відчуття) тому що я тут - вільний, а вона там - у неволі. то хай принаймні і вона буде вільна. (знову болить ось тут)
розмова. сльози. розпач. розчарування. бігти щодалі щосили щасти.
дарма.
empty
empty page
empty book
no ink
no ink..
___________________________________________________________________________________
Time will pass and these notes will be everything that left from that time. from this time. from the past. no emotions will be inside. no love. no memories. nothing. just these fucking notes.
No comments:
Post a Comment