summae e[ks]piritus

щось особливе. хочу багато багато всього написати аби хоча б частково висловити себе.

завірюха. заметіль. хурделиця.

ні

таке щось тендітне. солодкий смуток. згусток суму. щось , що назавжди втрачене. безкарно згаяний час. спогади. спо-гади. журналістика, як і політика - справа акцентів. книга - засіб маніпуляції свідомістю. і крапка.

солодко. а пам'ятаєш, як колись, у той ранок, так-так, у той самий казковий із усіх найказковіших ранків що колись були і які лише можуть бути. не пам'ятаєш? а, точно. це ж іще у майбутньому для тебе. тебе. ти. хто ти? ти? я? а хто я? ти так само часто ставиш питання що неначе місяць повисають у повітрі і ніхто ніде й ніколи не захоче на них відповідати.

гірко. кричать чомусь на весіллях. чому ж воно гірко?

інкарнації. майбутні можливі і не дуже варіанти розвитку себе. довкола. ось щасливий тато дістає із принтера роздруковане щойно фото себе, що тримає іще зовсім немовля і перетинає фініш марафону. ось хтось додав інше зображення, де намет підпирає хмари, а під наметом - кілометри порожнечі що охороняє височенні гори - ранок. ось хтось цукерки привіз із іншої країни і ділиться із усіма, хто того забажає. так прийнято.

стабільність і добробут. а змін вже не було так давно що я їх майже боюсь. а раптом щось зміниться а я до того не готовий? що тоді? чому думки мають щонайменше вісім вимірів а от словами можна висловити лише крапку? зрідка - пряму, і то ще пощастить коли вона доторкнеться до адресата. а коли ні? якщо написане не буде ніколи прочитане то що воно дає тому, хто його пише?

свобода.

солодко. знову. зебра життя смугаста солодкувато-гірким фатумом. чи існує той райдужний хвіст? кожен визначає окремо.

сльозинка. я тепер розумію погляд літніх людей, коли вони дивляться на дітей. на весну, на розквіт, на силу, на потужність. треба втратити щось аби насправді його відчути.

гірко. і самота серед людей, і блукання у пошуках, і сублімація - усі сьогодні присутні. здається я сьогодні занадто серйозний. враження мають нагоду прокласти шлях аж до самісінького єства наразі. а я хочу кричати. щонайгучніше, аж до розчинення у тому крику. проте як і завжди - того крику ніхто й ніколи не почує. край. край!! КРАЙ!