Сон n+2

я не знаю чим пояснити таке розмаїття та багатство моїх снів. але щоночі я бачу мінімум декілька, і то так яскраво і детально що хоч кіно знімай. чи серіал, адже - щоночі. сьогодні була купа мілких і не таких цікавих для широкого загалу (як от історія в лісі з фотоапаратом і однією людиною з минулого) та один, що мене дуже заінтригував.

починався сон зі вступу - огляд місця подій, розповідь про історію цього місця та умови. дислокація - стрілець а, але його опис подається з дещо незвичної точки зору - це закрита територія, місце розташування розвиненої позаземної цивілізацій, тільки от не пам'ятаю чи то вимерлої, чи то у сплячці. вона оточена неймовірною кількістю магнітної матерії, що обертається навколо декількох зірок та зіркових трупів - чорних дірок та нейтронних зірок із приголомшливою швидкістю і таким чином слугує неначе бар'єром для будь-чого, що намагається проникнути всередину цієї оболонки і за компанію слугує непоганим електромагнітним екраном для спостереження ззовні. це все показується "на весь екран", потім демонструється якесь блукаюче космічне тіло, що на високій швидкості прямує всередину цієї оболонки і як ця оболонка перемолює це тіло відновлюючись майже миттєво до попереднього стану. дуже лякаюче відчуття надзвичайної потужності і могутності в цей момент. далі перехід на одну із планет, де існує відгорожена територія де і починається дія. відчуваю себе собою там і починаю вивчати оточення - цікаво. люди якісь, купа, всі ходять, чимось займаються. все неначе тихо та спокійно, раптом з'являється зброя у людей і хтось відкриває вогонь. люди починають стікати кров'ю, багато поранених, паніка. але за декілька миттєвостей стає зрозуміло що ніхто не пошкоджений і люди продовжують стріляти вже заради забавки та інтересу. але я розумію що щось не так, як має бути. знаходжу однодумців - чомусь мені здається що то мої однокласники, і ми якимось чином перетинаємо огорожу колючого дроту і опиняємось у реальному світі, де кулі розривають плоть і приносять смерть - чомусь відчутно було це. я вже чомусь із братом і сестрою і ми пробираємось у високо розвинутому світі в місця що нам знайомі - тому що там живуть справжні ми, а ми - лише копії, лише аватари. діставшись дому зустрічаємо справжніх нас - але, звичайно ж вони дивакуваті і спотворені - не фізично, ні, але всередині - у думках і мріях. це, певно з 13 поверху - чудовий фільм. от, ми якось їх перемагаємо і тепер завдання - вибратись звідти, і ми просуваємось по цьому світу, паралельно вирішуючи усілякі завдання, рятуючи людей та роздивляючись оточення, бо таки є що роздивитись. а кінець..не пам'ятаю я кінець. можливо я ще і досі тут, у цьому світі - продираюсь крізь огорожі та заборони до мети і цей сон - нагадування що я є?